Про нас

 

   Вишнівець – давнє волинське містечко, що розкинулось в мальовничому каньйоні річки Горинь біля самих її витоків. Перші згадки про поселення зустрічаємо в хроніках литовських та польських ще на зламі ХIV – XV ст. Саме з Вишнівця бере початок знаменитий рід князів Вишневецьких, представники якого відігравали ключову роль в усіх сферах життя тодішнього суспільства. Серед Вишневецьких – король Речі Посполитої, два претенденти на корону, великий коронний гетьман, великий литовський гетьман, канцлер ВКЛ. Провідником українського козацтва був Дмитро Іванович Вишневецький (Байда). Оборонний замок, збудований ним на острові Мала Хортиця, став прототипом майбутньої Запорізької Січі.

   Вишнівецький палацово-парковий комплекс – пам'ятка архітектури та містобудування національного значення. Сама резиденція розвивалась в лоні тенденцій європейської культури і є одним із кращих зразків французького зодчества на теренах Західної України.  Будівництво палацу припадає на 1730 – 1740 рр. , коли Міхал - Сервацій  Вишневецький (1680 – 1744), останній представник роду, один з найбільших магнатів Речі Посполитої  XVIII ст. оселився тут.

Зводилась резиденція в межах колишніх фортифікацій на місці старого оборонного замку ХVІ – ХVІІ ст. Швидше за все, сам замок був перебудований у розкішний палац, коли його оборонна функція втратила свою актуальність. Свідченням цього є підвали і підземні ходи, що залишились тут від колишньої замкової архітектури.  На   відміну  від  відносно   простих,  без  надмірного   декору  фасадів палацу, його інтер’єри мали парадний характер. В палаці нараховувалось близько 70 залів, кожен з яких вражав своїм багатством та вишуканістю. Головною історичною залою Вишневецької резиденції була і залишається Дзеркальна.  Саме тут в кінці ХVІІІ століття відбувалась урочиста зустріч польського короля Станіслава-Августа Понятовського та царевича Павла Петровича. Дякуючи співпраці НЗ «Замки Тернопілля» з Посольським фондом США, Дзеркальна зала відновлена в інтер’єрах ХVІІІ ст. і готова занурити відвідувача у давню епоху балів та королівських прийомів.

   Біля підніжжя пагорба, на якому височить Вишневецький палац, ось уже декілька віків стоїть одна з найстаріших архітектурних пам’яток містечка -  призамкова церква Вознесіння Господнього. Будівництво храму припадає на середину ХVІ ст. Церква стала родовою усипальницею князів Вишневецьких східного обряду. В крипті, під вівтарною частиною знаходяться поховання князів Михайла Вишневецького та його дружини Раїни Могилянки.

   Невід’ємними атрибутами Вишневецького палацово-паркового комплексу, що свідчать про дотримання мистецьких смаків загальноєвропейського характеру  є ландшафтний парк та італійський сад, що примикають до палацу із західної сторони. Англійський парк був розбитий з урахуванням горбистості рельєфу і переходив у безкрайній грабовий ліс. Займав площу понад 200 десятин. Тут росли місцеві породи дерев: тополя срібляста, клен звичайний, бук, дуб, ясен, липа, каштан та ін. В парку діяла оранжерея та голендерня, були побудовані альтанки та встановлена скульптура на високих постаментах. І хоч сьогодні вже мало залишилось від колись прекрасного парку, проте прогулюючись старими алеями, ще можна відчути дух княжої епохи.

  В історії Вишневецького палацово-паркового комплексу можна виділити кілька періодів. Перший – пов'язаний з його засновником Міхалом Сервацієм Вишневецьким, другий – з графами Мнішками, до яких перейшов палац незадовго після смерті князя як посаг за онукою Міхала Сервація, Катериною Замойською.  Мнішки володіли резиденцією до середини ХІХ ст. Вони значно розширили палацові колекції, особливо книгозбірню та живописні зібрання. В інтер’єрах палацу з’явились  розкішні меблі, дорогоцінні люстри, скульптура тощо. На жаль, цей період не був тривалим. Графи Мнішки переїжджають до Парижу, а Вишневецький палацово-парковий комплекс переживає занепад. Через часту зміну власників та неконтрольовані розпродажі резиденція втрачає свій первісний вигляд та мистецькі надбання. Перша та Друга світові війни теж залишили свій руйнівний відбиток в історії резиденції, особливо страшна пожежа 1944 року. В радянський період палац чудом вцілів від остаточного руйнування. Після значних перебудов його стали використовувати для адміністративних потреб.

У 1999 році Вишнівецький палац став частиною Державного історико-архітектурного заповідника у м. Збаражі, який у 2005 році отримав статус Національного та був перейменований у Національний заповідник «Замки Тернопілля». Почався складний процес відновлення колишньої краси та величі. Процес, що триває й досі …